ЛЕОНТОВИЧ

- Михаил Александрович (1903-81) - российский физик-теоретик,основатель научной школы по радиофизике и физике плазмы, академик АН СССР(1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теорииантенн. С 1951 руководил теоретическими исследованиями по физике плазмы ипроблеме управляемого термоядерного синтеза. Ленинская премия (1958).

Смотреть больше слов в «Большом энциклопедическом словаре»

ЛЕОНТЬЕВ →← ЛЕОНТИЙ

Смотреть что такое ЛЕОНТОВИЧ в других словарях:

ЛЕОНТОВИЧ

Федор Иванович — историк права, род. в 1833 г. Окончив курс в киевском университете по юридическому факультету, получил степень магистра за "Историческ... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

Леонтович (Федор Иванович) — историк права; род. в 1833 г. Окончив курс в киевском университете по юридическому факультету, получил степень магистра за "Историческое исследование о правах литовско-русских евреев" (Киев, 1863), степень доктора — за диссертацию: "Древнее хорвато-далматское законодательство" (Од. 1868). Был профессором истории русского права в новоросс. университете, с 1869 г. по 1877 г. состоял ректором его, в 1891 г. занял кафедру истории русского права в варшавском университете. В двух статьях, напечатанных в "Журнале Министерства Нар. Просв." 1867 г. № 4 и 1874 г. № 6 и 7, Л. выступил с теорией задружно-общинного характера политического быта древней России и, между прочим, доказывал, что под вервью Русской Правды должно разуметь семейную общину; мнение Л. о верви принято К. Н. Бестужевым-Рюминым и М. М. Ковалевским ("Первобытное право", вып. I стр. 79 и сл. [в ст. Вервь (см.) ошибочно указано, что мнение Л. о верви стоит одиноко]. Другие соч. Л.: "Крестьяне юго-зап. России по литовско-русскому праву XV-XVI вв." (Киев, 1863), "Русская Правда и Литовский статут" (Киев, 1864), "Источники по истории славянских законодательств" ("Ж. М. Н. Пр." 1866 г.), "Государственное устройство Дубровника" (ibid. 1867 г.), "История русск. права" (вып. I, Од. 1869), "Древний ойратский устав взысканий" (Од. 1879), "Калмыцкое право" (Од. 1880), "Адаты кавказских горцев" (Одесса, 1883), "Краткий очерк истории русск. права" (вып. 1, Од. 1889), "Спорные вопросы по истории русско-литовского права" (СПб. 1893), "Очерки истории литовско-русского права. Образование государственной территории" (СПб. 1894), к чему продолжением служит статья: "Сословный тип территориально-административного состава литовского государства и его причины" ("Ж. М. Н. Пр.", 1895 г. № 6 и 7). Л. подготовил к печати свыше 750 актов 1413-1507 гг., извлеченных им из литовской метрики.<br><br><br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Михаил Александрович (1903-81), физик-теоретик, академик АН СССР (1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теории а... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Михаил Александрович (1903-81), российский физик-теоретик, основатель научной школы по радиофизике и физике плазмы, академик АН СССР (1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теории антенн. С 1951 руководил теоретическими исследованиями по физике плазмы и проблеме управляемого термоядерного синтеза. Ленинская премия (1958).<br><br><br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

власна назва, імен. чол. родуЛеонтович

ЛЕОНТОВИЧ

имя собств., сущ. муж. родаЛеонтович

ЛЕОНТОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Николай Дмитриевич (1877-1921), украинский композитор, хоровой дирижер. Создал классические образцы хоровых обработок украинских народных песен.<br><br><br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

Лео́нтович іменник чоловічого роду, істота по батькові Леонто́вич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ

поручик 13 драгун. полка, автор записок о турецк. войне (Одесса, 1879).{Венгеров}

ЛЕОНТОВИЧ АЛЕКСАНДР ВАСИЛЬЕВИЧ

Леонтович Александр Васильевич [20.10(1.11).1869, Киев, — 15.12.1943, Москва], советский физиолог и гистолог, академик АН УССР (1929), заслуженный деят... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ

Леонтович, Владимир Николаевич (1866 — ?) — писательПсевдонимы: Левенко, В.Источники:• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и об... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ

украинский писатель. Родился в 1866 г. Окончил юридический факультет Московского университета. На литературное поприще выступил в начале 1890-х годов под псевдонимом В. Левенко. Обратил на себя внимание повестью *Пани и люде* (Львов, 1893) и живыми картинками из жизни духовенства на Украине под заглавием *Per pedes apostolorum* (Львов, 1896). Леонтович не столько художник, сколько умный наблюдатель. Характерные черты жизни он умеет облекать в правдивые образы. То, что он в них фиксирует всегда интересно, иногда значительно по социальному или психологическому содержанию. Узкой тенденциозности он совершенно чужд; картины быта у него всегда ярки, особенно в лучших, последних произведениях, например в рассказах *Заповит и смерть пана Ивана Гречки*, *Я заробив у мого Бога* в сборнике *Старе й Нове* (Киев, 1914). Преобладающим мотивом этого сборника является разрушение старого уклада жизни, вытеснение отживших форм новыми отношениями, веяния новых настроений. В последние годы Леонтович входил в состав редакции киевского украинского журнала *Литературно-Науковий Вестник*, на страницах которого были помещены его лучшие произведения. См. также статьи: Коцюбинский Михаил Михайлович ; Левенко Владимир ; Россия, разд. Славистика .... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ

Леонтович, Владимир Николаевич - украинский писатель. Родился в 1866 г. Окончил юридический факультет Московского университета. На литературное поприще выступил в начале 1890-х годов под псевдонимом В. Левенко. Обратил на себя внимание повестью "Пани и люде" (Львов, 1893) и живыми картинками из жизни духовенства на Украине под заглавием "Per pedes apostolorum" (Львов, 1896). Леонтович не столько художник, сколько умный наблюдатель. Характерные черты жизни он умеет облекать в правдивые образы. То, что он в них фиксирует всегда интересно, иногда значительно по социальному или психологическому содержанию. Узкой тенденциозности он совершенно чужд; картины быта у него всегда ярки, особенно в лучших, последних произведениях, например в рассказах "Заповит и смерть пана Ивана Гречки", "Я заробив у мого Бога" в сборнике "Старе й Нове" (Киев, 1914). Преобладающим мотивом этого сборника является разрушение старого уклада жизни, вытеснение отживших форм новыми отношениями, веяния новых настроений. В последние годы Леонтович входил в состав редакции киевского украинского журнала "Литературно-Науковий Вестник", на страницах которого были помещены его лучшие произведения.<br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

ЛЕОНТО́ВИЧ Володимир Миколайович• ЛЕОНТОВИЧ Володимир Миколайович[псевд. і крипт. — Вол. Левенко, В. Л-ко, Л. Давній та ін.; 24.VII (5.VIII) 1866, х. О... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ К.

Леонтович, К. — сотр. «Киев. Губ. Вед.» (1858)Псевдонимы: Непытайленко, К.Источники:• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общ... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

1877-1921, укр. композитор, хоровий диригент; керував хорами в школах та інститутах України; опера На русалчин Великдень, Літургія, понад 150 обробок у... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

ЛЕОНТО́ВИЧ Микола Дмитрович• ЛЕОНТОВИЧ Микола Дмитрович[1(13).XII 1877, присілок Монастирок, тепер село Немирівського р-ну Вінн. обл. — 23.I 1921, с. М... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

1877-1921, укр. композитор, хоровий диригент; керував хорами в школах та інститутах України; опера На русалчин Великдень, Літургія, понад 150 обробок укр. народних пісень, в тому числі всесвітньовідомого Щедрика.... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

(1877—1921), композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог Народився 1 грудня 1877 року в селі Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали співаками та музикантами. У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року, через брак коштів на навчання, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах. 1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії, де вивчав теорію музики, хоровий спів у Є.Богданова — вихованця навчальних класів Петербурзької придворної капели, та І.Лепехіна, диригента чоловічого хору в Кам’янці-Подільському. У семінарії Леонтович опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти записані у селі Білоусівці Брацлавського повіту, куди переїхали батьки, народні мелодії, беручи за взірець обробки М.Лисенка, які були в той час дуже популярними. У семінарії нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень «Гандзя», «Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина». 1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував укра-їнські мелодії та п’єси російських та українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М.Лисенкові. У 1904—1905 роках під час літніх канікул Леонтович складає при Петербурзькій придворній капелі іспити на звання регента хору. Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, на станцію Гришине, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революційних подій 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року Леонтович навчається під керів-ництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періо-дично відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки. Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного в обробці Леонтовича. Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка, разом з композитором і диригентом Г.Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків. Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 року денікінцями, які почали переслідувати українську інтелігенцію й шукали Леонтовича, щоб його заарештувати, змушений утікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919—1920 року працює над першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На русалчин великдень» за однойменною казкою Б.Грінченка. Восени 1920 року в Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К.Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися твори Леонтовича. В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин великдень». У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати з метою пограбування. Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами як в Україні, так і в діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригіналь-ні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, зокрема таких, як М.Лисенко, К.Стеценко, П.Козицький, які по-новому інтерпретували фольклор і в кожній народній перлині прагнули передати її неповторний образний зміст і самобутню художню красу, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною шліфовкою деталей. Він належав до тих композиторів, які уміло використовували звукообразотворчі прийоми й підпорядковували цьому своє високе відчуття стильової природи пісні. Більшість хорових гармонізацій народних пісень до Леонтовича була обмежена одним куплетом, що не давало можливості розкрити усе багатство поетичного тексту й відобразити розвиток його сюжету. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії, контрапункту. Все первісне багатство народної пісні, особливості її поетики і музичного стилю, за методом Леонтовича, мають визначати весь комплекс виражальних засобів для всебічного розкриття й збагачення її образів, настроїв, щонайтонших емоційльних відтінків. Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичну освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки. Скажімо, в одній з кращих своїх обробок — пісні «Над річкою бережком» він використав класичну поліфонічну форму кантаі в гранично стислій формі, декількома штрихами немов намалював картину широкого українського степу й образ знедоленого чумака, який повертається додому в одній латаній свитці з далекого краю. Застосування засобів канта створює ефект відзвуку пісні, яка широко розливається в степу. Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори на побутові теми. Це, зокрема, «Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та невидная ніченька», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам’яної». Вони характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією подій та образів, на зразок кобзарської манери, скажімо, Остапа Вересая, про якого Леонтовичеві розповідав Микола Лисенко. Взірцем такого високого драматичного піднесення може служити народна пісня «Пряля», в якій Леонтович досяг рівня тра-гічної балади. У цьому творі, як і в широковідомій пісні «Піють півні», Леонтович вдається до персоніфікації окремих образів, що надають сюжетові ще більшої переконливості й трагічності. Високим досягненням Леонтовича є його пісні-реквієми «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить», «Смерть», в яких композитор та- лановито переосмислив мелодику народного плачу. Використовуючи специфічне звучання окремих голосів та цілих хорових груп, застосовуючи різні хорові звукові ефекти, як, наприклад, спів із закритим ротом, композитор переконливо відтворює той чи інший характер, малює звуком картину природи, надає події драматичного, урочистого або ліричного характеру. Леонтович умів майстерно передавати радість і сміх, гумор і жарт. Обрядові та ігрові пісні він також переосмислював на основі поліфонії та гармонізації. Композитор нерідко розгортає справжню драматургійну дію. Показовою є його щедрівка «Ой там за горою», в якій першим вступає із заспівом тенор. Потім почергово вступають голоси хору, немов до щедрування приєднуються дедалі нові групи співаків. Між ними починається перегук партій і груп, що відтворює гомінку атмосферу свята зустрічі Нового року. Музика сповнена веселощів, бадьорості. До кращих творів обрядового жанру належать сповнені життєрадісності, енергії «За городом качки пливуть», «Коза», «Гра в зайчик». Найвищим досягненням композитора вважаються славнозвісні «Щедрик» та «Дударик», пісні, в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним був і залишається «Щедрик», дивовижна за красою, досконала за мелодією, ювелірна за обробкою деталей мініатюра. Органічно поєднавши прийоми народного багатоголосся з досягненням класичної поліфонії, композитор домігся того, що кожен голос відіграє цілком самостійну виражальну роль, відтворюючи найтонші зміни настрою в пісні, подаючи кожен художній образ у граничному завершенні. Композитор вдається до так званих органних пунктів, на тлі яких будує складні звукові комплекси. Цим він досягає особливої гармонійної насиченості і напруженості звучання. Визначаючи особливості музики Леонтовича, відомий чеський вчений Зденек Неєдли підкреслював, що подальший розвиток хорового мистецтва в Україні після Леонтовича пішов шляхом гармонізації та характеристики. Пошуки характерного у пісні, уміння це характерне й індивідуальне піднести до високого рівня художнього узагальнення — одна з найістотніших рис творчості Леонтовича. Він втілив у своїй музиці найтиповіші риси народної вдачі, розкрив глибину народної душі. Творчість Леонтовича відіграла велику роль у становленні видатних українських композиторів П.Козицького, В.Дремлюги, М.Вериківського, Г.Верьовки, Л.Ревуцького, М.Скорика, Л.Дичко, Є.Станковича. ** Мене цікавить, які кольори ви використали для високих тонів, а які для низьких. Я сам часто думаю над тим, щоб поєднати звук і колір. /**М.Леонтович.**/... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИХАИЛ АЛЕКСАНДРОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Михаил Александрович (1903-81) - российский физик-теоретик, основатель научной школы по радиофизике и физике плазмы, академик АН СССР (1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теории антенн. С 1951 руководил теоретическими исследованиями по физике плазмы и проблеме управляемого термоядерного синтеза. Ленинская премия (1958).<br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИХАИЛ АЛЕКСАНДРОВИЧ

Леонтович Михаил Александрович [р. 22.2(7.3).1903, Москва], советский физик, академик АН СССР (1946; член-корреспондент 1939). Сын А. В. Леонтовича. В ... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИХАИЛ АЛЕКСАНДРОВИЧ (190381)

ЛЕОНТОВИЧ Михаил Александрович (1903-81), российский физик-теоретик, основатель научной школы по радиофизике и физике плазмы, академик АН СССР (1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теории антенн. С 1951 руководил теоретическими исследованиями по физике плазмы и проблеме управляемого термоядерного синтеза. Ленинская премия (1958).... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИХАИЛ АЛЕКСАНДРОВИЧ (190381)

ЛЕОНТОВИЧ Михаил Александрович (1903-81) , российский физик-теоретик, основатель научной школы по радиофизике и физике плазмы, академик АН СССР (1946). Труды по статистической физике, распространению радиоволн, теории антенн. С 1951 руководил теоретическими исследованиями по физике плазмы и проблеме управляемого термоядерного синтеза. Ленинская премия (1958).... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ МИХ. АЛДР.

(1903-081) - физик-теоретик, акад. АН СССР (1946), создатель науч. школ по радиофизике и физике плазмы. Род. в Москве. Окончил Моск. ун-т (1923). В 1929-34 работал в НИИ физики Моск. ун-та, в 1934-41 и 1946-52 -в Физ. ин-те АН СССР. С 1951 работал в Ин-те атомной энергии им. И. Курчатова. Одновременно в 1934-35 и в 1955-71 - проф. Моск. ун-та. Тр. по электродинамике, физ. оптике, статистич. физике, термодинамике, квантовой механике, теории колебаний, акустике, радиофизике, теории антенн. В 1951 Л. возглавил теоретич. иссл. по физике плазмы и проблеме управляемого термоядерного синтеза в нашей стране. Ему принадлежит ряд фундамент. физ. идей, в частности по основам теории термоядерного реактора - токамака. В 1953 создал теорию инерц. сжатия плазмы с током, лежащую в осн. импульсных процессов. В 1958 за иссл. по получению высокотемпературной плазмы удостоен Ленинской премии. <p class="tab">Лит.: Воспоминания об академике М. А. Леонтовиче. М., 1990.</p>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ Н. Д.

        Николай Дмитриевич (1 (13) XII 1877, с. Монастырёк, ныне Немировского р-на Винницкой обл. - 23 I 1921, с. Марковка Гайсинского р-на, ныне Винни... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ НИКОЛАЙ ДМИТРИЕВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ Николай Дмитриевич (1877-1921) - украинский композитор, хоровой дирижер. Создал классические образцы хоровых обработок украинских народных песен.<br>... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ НИКОЛАЙ ДМИТРИЕВИЧ

Леонтович Николай Дмитриевич [1(13).12.1877, с. Монастырёк, ныне Немировского района Винницкой области, — 23.1.1921, с. Марковка, ныне Винницкой област... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ НИКОЛАЙ ДМИТРИЕВИЧ (18771921)

ЛЕОНТОВИЧ Николай Дмитриевич (1877-1921), украинский композитор, хоровой дирижер. Создал классические образцы хоровых обработок украинских народных песен.... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ НИКОЛАЙ ДМИТРИЕВИЧ (18771921)

ЛЕОНТОВИЧ Николай Дмитриевич (1877-1921) , украинский композитор, хоровой дирижер. Создал классические образцы хоровых обработок украинских народных песен.... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ПАВЛО ІВАНОВИЧ

ЛЕОНТО́ВИЧ Павло Іванович• ЛЕОНТОВИЧ Павло Іванович(псевд. — П. Л., Павло Л., Павло Л-ч, Єлизавета попадя, Павло із Шуткова; 9.III 1825, с. Шутків, теп... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ РОМАН АНДРІЯНОВИЧ

ЛЕОНТО́ВИЧ Роман Андріянович• ЛЕОНТОВИЧ Роман Андріянович(псевд. — Вуйко Ромко; 21.VI 1883, м. Сокаль, тепер Львів. обл. — 12.VIII 1954, с. Нова Весь Г... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ С.

Леонтович, С. — сотр. журн. «Курортн. Дело» (1928)Псевдонимы: Л—ч, С.Источники:• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и обществе... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ФЕДОР ИВАНОВИЧ

историк права (1833 - 1911). Окончив курс в Киевском университете по юридическому факультету, получил степень магистра за *Историческое исследование о правах литовско-русских евреев* (Киев, 1863), степень доктора - за диссертацию: *Древнее хорвато-далматское законодательство* (Одесса, 1868). Был профессором истории русского права в новороссийском, потом в Варшавском университетах, где занимал кафедру до 1903 г. В двух статьях, напечатанных в *Журнале Министерства Народного Просвещения*, 1867, № 4, и 1874, № 6 и 7, Леонтович выступил с теорией задружно-общинного характера политического быта древней Руси и, между прочим, доказывал, что под вервью Русской Правды должно разуметь семейную общину. Большая часть работ Леонтовича посвящена древнему славянскому и в особенности литовско-русскому праву; в этой последней области он занимает видное место. Менее удачны его опыты объяснения татарских влияниях на строй и право Московского государства; в ученой критике они встретили серьезный отпор. Два сделанные им опыта обработки истории русского права в самом начале приостановились. Изданная им библиография по истории русского права весьма полезна. Список его трудов в *Записках Общества Истории, Филологии и Права при Варшавском университете* (выпуск IV, 1908). - Ср. некролог его в ст. О.В. Тарановского (*Юридические Записки*, 1911, № 1). См. также статьи: Гедрос ; Мстиславские ; Россия, разд. Источники русской истории и русская историография .... смотреть

ЛЕОНТОВИЧ ФЕДОР ИВАНОВИЧ

Леонтович, Федор Иванович - историк права (1833 - 1911). Окончив курс в Киевском университете по юридическому факультету, получил степень магистра за "Историческое исследование о правах литовско-русских евреев" (Киев, 1863), степень доктора - за диссертацию: "Древнее хорвато-далматское законодательство" (Одесса, 1868). Был профессором истории русского права в новороссийском, потом в Варшавском университетах, где занимал кафедру до 1903 г. В двух статьях, напечатанных в "Журнале Министерства Народного Просвещения", 1867, № 4, и 1874, № 6 и 7, Леонтович выступил с теорией задружно-общинного характера политического быта древней Руси и, между прочим, доказывал, что под вервью Русской Правды должно разуметь семейную общину. Большая часть работ Леонтовича посвящена древнему славянскому и в особенности литовско-русскому праву; в этой последней области он занимает видное место. Менее удачны его опыты объяснения татарских влияниях на строй и право Московского государства; в ученой критике они встретили серьезный отпор. Два сделанные им опыта обработки истории русского права в самом начале приостановились. Изданная им библиография по истории русского права весьма полезна. Список его трудов в "Записках Общества Истории, Филологии и Права при Варшавском университете" (выпуск IV, 1908). - Ср. некролог его в ст. О.В. Тарановского ("Юридические Записки", 1911, № 1).<br>... смотреть

T: 169